Алкалоїд берберинутримується в коріннях і листах барбарису (Berberis vulgaris L.), сем.барбарисових (Berberidaceae), і в ряді інших рослин, що належатьдо різних сімейств (лютикових, лунносемянникових, рутових). Похімічній будові ставиться до похідних изохинолина, єчетвертинною амонієвою підставою. У медичній практиці застосовуєтьсяу вигляді сірчанокислої солі (бісульфату). Мелкокристаллический порошокжовтого кольору. Мало розчинний у воді, дуже мало - у спирті. Берберинмає різні фармакологічні властивості: поні- жает ПЕКЛО йсповільнює серцеву діяльність, викликає скорочення матки, підсилюєвідділення жовчі. Володіє також химиотерапевтической актив- ностью;застосовувався раніше для лікування лейшманіозу й малярії. Берберинубісульфат застосовують як жовчогінний засіб при хронічномугепатиті, гепатохолецистите, холециститі, жовчнокам'яній хворобі.Приймають усередину по 0,005 - 0,01 г (5 - 10 мг) 3 рази в день передїжею. Курс лікування 2 - 4 нед. Протипоказаний при вагітності. Формавипуску: таблетки жовтого кольору по 0,005 р. Зберігання: список Б. Всухому, захищеному від світла місці. Жовчогінна дія робить такожнастойка з листів барбарису амурського (Tinctura foliorum Berberisamurensis). Настойка (1:5 на 40 % спирті) містить берберин і іншіалкалоїди. Призначають по 15 - 20 капель 2 - 3 рази в день.








Ціна: -