Хлор-10-(3-диметиламинопропил) -фенотіазіну гідрохлорид. Синоніми: Плегомазин, Ampliactil, Amplictil,Chlorazin, Chlorpromazini hydrochloridum, Chlorpromazinehydrochloride, Chlorpromazine, Contomin, Fenactil, Hibanil, Hibernal,Kloproman, Largactil, Megaphen, Plegomazin, Promactil, Propaphenin,Thorazine і ін. Білий або білий зі слабким кремовим відтінкоммелкокристаллический поро- шок. Злегка гигроскопичен. Темніє насвітла. Дуже легко розчинний у воді. Порошок і водяні розчини темніютьпід впливом світла. Розчини мають киць- лую реакцію; рн 2,5 % розчину3,5 - 5,5. Стерилізацію водяних розчинів можна робити при + 100 Спротягом 30 хв, однак їх звичайно не стерилізують, тому що вони саміволодіють бакте- рицидними властивостями. Розчини аминазина (і іншихфенотиазинових препаратів) несумісні з розчинами барбитуратов,карбонатів, розчином Рингера (утворення облог- ков). Аминазинє одним з основних представників нейролептиків. Ніс- мотря напоява численних нових нейролептических препаратів, вінпродовжує широко застосовуватися в медичній практиці. Однієї з головнихособливостей дії аминазина на ЦНС є отно- сительно сильнийседативний ефект. Наростаюче зі збільшенням дози аміну- зина загальнезаспокоєння супроводжується гнобленням условнорефлекторной дея-тельности й насамперед двигательно- оборонних рефлексів,уменьше- нием спонтанної рухової активності й деякимрозслабленням кістяк- ний мускулатури; наступає стан зниженоїреактивності до ендогенних і екзогенних стимулів; свідомість, однак,зберігається. При більших дозах може розвитися стан сну. Аминазинпідсилює дія снотворних, наркотиків, анальгетиків, мес-тноанестезирующих речовин. Він гнітить різні интероцептивниерефлекси. Дія противосудорожних засобів під впливом аминазинапідсилюється, але в окремих випадках аминазин може викликати судорожніявища. Препарат робить сильне противорвотное дія йзаспокоює гикавку (див. також Етаперазин). Аминазин робитьгипотермическое дія, особливо при штучному охолодженніорганізму. В окремих випадках у хворих при парентеральном вве- дениипрепарату температура тіла підвищується, що пов'язане із впливом на цін-три терморегуляції й частково з місцевою дратівною дією.Препарат має також помірні протизапальні властивості,зменшує проникність посудин, знижує активність кининов ігиалурони- дази. Робить слабке антигистаминное дія. Важливимвластивістю аминазина є його вплив, що блокує, на цент- ральниеадренергические й дофаминергические рецептори. Він зменшує або навітьповністю усуває підвищення ПЕКЛО й інші ефекти, викликувані адре-налином і адреномиметическими речовинами. Гипергликемический ефектадре- налина аминазином не знімається. Сильно виражене центральнеадренолити- ческое дія. вплив, Що Блокує, на холинорецепторивиражено відноси- тельно слабко. Препарат робить сильнекаталептогенное дія. Артеріальний тиск (систолическое йдиастолическое) під впливом аминазина знижується, часто розвиваєтьсятахікардія. Основними особливостями аминазина є йогоантипсихотическое дей- ствие й здатність впливати на емоційнусферу людини. За допомогою аминазина вдаються купировать різні видипсихомоторного порушення, послабляти або повністю купировать марення йгалюцинації, зменшувати або знімати страх, тривогу, напругу вхворих психозами й неврозами. У психіатричній практиці аминазинзастосовують при різних складаючись- ниях психомоторного порушення вхворих шизофренією (галлюцинаторно- маревний, гебефренический,кататонический синдроми), при хронічних параноидних ігаллюцинаторно-параноидних станах, маніакальному віз- буждении вхворих маніакально-депресивним психозом, при психотическихрозладах у хворих епілепсією, при ажитированной депресії вхворих пресенильним, маніакально-депресивним психозом, а також приінших пси- хических захворюваннях і неврозах, що супроводжуютьсяпорушенням, страхом, безсонням, напругою, при гострихалкогольних психозах. Аминазин можна застосовувати як самостійно, такі в сполученні із дру- гими психотропними препаратами(антидепресантами, похідними бутирофе- нона й ін.). Особливістюдії аминазина при станах порушення в порівнянні з іншиминейролептиками (трифтазин, галоперидол і ін.) є вираженийседативний ефект. У неврологічній практиці аминазин призначають такожпри захворюваннях, що супроводжуються підвищенням м'язового тонусу (післямозкового инсульта й ін.). Іноді застосовують для купированияепілептичного статусу (при нееф- фективности інших методівлікування). Уводять його для цієї мети внутрівенно або внутримишечно.Варто враховувати, що у хворих епілепсією аминазин може викликатичастішання припадків, однак звичайно при призначенні одночасів- але зпротивосудорожними препаратами він підсилює дію останніх.Ефективне використання аминазина в сполученні з анальгетиками приупор- них болях, у тому числі при каузалгії, і зі снотворними йтранквілізаторами при завзятому безсонні. Як противорвотное засібіноді застосовують аминазин при блювоті вагітний- них, хвороби Меньера, вонкологічній практиці - при лікуванні хлоретила- мінами й іншимихимиотерапевтическими препаратами, при променевій терапії. У клініцінашкірних хвороб може бути використаний при сверблячих дерматозах і іншихзахворюваннях. В анестезиологической практиці аминазином раніше ширококористувалися для премедикации й потенцированного наркозу. Посиленняаминазином дії наркотиків і анальгетиків дозволяє значнозменшити їхню дозу; він підсилює також дію м'язових релаксантів.При штучної гипотер- мии аминазин сприяє зниженнютемператури тіла. Звичайно аминазин застосовують для цієї мети в сполученніс іншими нейротропними препаратами (так звані литические суміші).Литические суміші містять поряд з аминазином противогистаминние пре-парати (дипразин, димедрол і ін), анальгетики (промедол або ін.), нап-ример: аминазина 2,5 % розчину 1 - 2 мол, дипразина 2,5 % розчину 2мл, промедолу 2 % розчину 1 мол або аминазина 2,5 % розчину 1 - 2 мол,димедролу 2 % розчину 2 мол, промедолу 2 % розчину 2 мол. Суміші ціуводять внутримишечно або внутрівенно. Останнім часом ванестезиологической практиці частіше користуються сме- сями, що містятьдроперидол (див.) у сполученні з анальгетиками й іншими нейротропнимизасобами. Однак литические суміші, що містять аминазин, значення невтратили. Призначають аминазин усередину (у вигляді драже), внутримишечно абоусередині- венно (у вигляді 2,5 % розчину). При парентеральном введенніефект нас- тупает швидше й виражений сильніше. Усередину препаратрекомендується примі- нять після їжі (для зменшення дратівногодії на слизувату про- лочку шлунок). При внутрім'язовому введеннідо необхідної кількості розчину аминазина додають 2 - 5 мол 0,25 -0,5 % розчину новокаїну або изотонического розчину натрію хлориду.Розчин уводять глибоко в м'язи (у верхній зовнішній квадрант сідничноїобласті або в наружнобо- ковую поверхня стегна). Внутрім'язовіін'єкції роблять не більше 3 разів у добу. Для внутрішньовенного введеннянеобхідна кількість раст- злодія аминазина розводять в 10 - 20 мол 5 %(іноді 20 - 40 %) розчину глюкози або изотонического розчину натріюхлориду, уводять повільно (протягом 5 хв). Дози аминазина залежать відспособу введення, показань, віку й стану хворого. Найбільшезручн і розповсюдженим є прийом аминазина усередину. Прилікуванні психічних захворювань початкова доза становить звичайно 0,025- 0,075 г у добу (в 1 - 2 - 3 прийоми), потім її поступово уве-личивают до добової дози 0,3 - 0,6 р. В окремих випадках добовадоза при прийманні усередину досягає 0,7 -1 г (особливо у хворих зхронічним плином захворювання й психомоторним порушенням).Добову дозу при лікуванні більшими дозами ділять на 4 частині (прийомранком, удень, увечері й уночі). Тривалість курсу лікування більшимидозами не повинна перевищувати 1 - 1,5 мес, при недостатньому ефектідоцільно перейти до лікування іншими препаратами. Тривалелікування одним аминазином у цей час проводиться відноснорідко. Частіше аминазин сполучать із трифта- зином, галоперидолом і іншимипрепаратами. При внутрім'язовому введенні добова доза аминазиназвичайно не повинна перевищувати 0,6 р. По досягненні ефекту переходять наприйом препарату усередину. До кінця курсу лікування аминазином, щоможе тривати від 3 - 4 нед до 3 - 4 мес і довше, дозу поступовознижують на 0,025 - 0,075 г у добу. Хворим із хронічним плиномзахворювання призначають тривалу підтримуючу терапію. Пристанах вираженого психомоторного порушення початкова доза привнутрім'язовому введенні становить звичайно 0,1 - 0,15 р. З метоюекстреного купирования гострого порушення можна вводити аміну- зин ввену. Для цього 1 або 2 мол 2,5 % розчину (25 - 50 мг) аминазинарозводять в 20 мол 5 % або 40 % розчину глюкози. При необхідностіповели- чивают дозу аминазина до 4 мол 2,5 % розчину (в 40 мол розчинуглюкози). Уводять повільно. При гострих алкогольних психозах призначають0,2 - 0,4 г аминазина в добу внутримишечно й усередину. Якщо ефектнедостатній, внутрівенно вводять 0,05 - 0,075 г частіше в сполученні злевомепромазином). Вищі дози для дорослих усередину: разова 0,3 г,добова 1,5 г; внутримишечно: разова 0,15 г, добова 1 г; у вену:разова ПРО,1 г, добова 0,25 р. Дітям аминазин призначають у меншихдозах; залежно від віку від 0,01 - 0,02 до 0,15 - 0,2 г вдоба, ослабленим і літнім хворим - до 0,3 г у добу. Для лікуванняхвороб внутрішніх органів, шкірних і інших захворювань аминазинпризначають у більше низьких дозах, чим у психіатричній практиці (по0,025 г 3 - 4 рази в день дорослим; дітям старшого віку - по 0,01г на прийом). При лікуванні аминазином можуть спостерігатися побічніявища, зв'язаний- ние з місцевим і резорбтивним дією його. Влученнярозчинів аміну- зина під шкіру, на шкіру й слизуваті оболонки можевикликати подразнення тканин; введення в м'яз часто супроводжуєтьсяпоявою хворобливих інфільтратів; при введенні у вену можливоушкодження ендотелия. Щоб уникнути цих явищ розчини аминазинарозводять розчинами новокаїну, глюкози, изотонического розчину натріюхлориду. Парентеральное введення аминазина може викликати різкезниження ПЕКЛО. Гипотензия може розвитися й при пероральному застосуванніпрепарату, осо- бенно у хворих з гіпертензією; аминазин таким хворимтреба призначати в зменшених дозах. Після ін'єкції аминазина хворіповинні перебувати в положенні лежачи (1,5 - 2 ч). Підніматися требаповільно, без різких рухів. Після прийому аминазина можутьспостерігатися алергійні прояви на шкірі й слизуватих оболонках,набряки особи й кінцівок, а також фотосен- сибилизация шкіри. Приприйомі усередину можливі диспепсические явища. У зв'язку з гальмуючи- щимвпливом аминазина на моторику шлунково-кишкового тракту й секреціюшлункового соку рекомендується при призначенні препарату хворим затонією кишечника й ахілією давати одночасно шлунковий сік абосоляну кислоту й стежити за дієтою й функцією кишкових-кишкової-шлунково^-кишковоготракту. Відомі випадки появи жовтяниці, агранулоцитоза, пігментаціїшкіри. У закордонній літературі описані випадки помутніння кришталика йроговиці після тривалого (багаторічного) прийому більших доз препарату(0,5 - 1,5 г у добу). При застосуванні аминазина відносно часторозвивається нейролепти- ческий синдром, що виражається в явищахпаркінсонізму, акатизии, индиф- ферентности, запізнілої реакції назовнішні подразники й інших изме- нениях психіки. Іноді спостерігаєтьсятривала наступна депресія. Для зменшення явищ депресіїзастосовують стимулятори ЦНС (сиднокарб). З- рологические ускладненнязменшуються при зниженні дози; їх можна також зменшити абокупировать одночасним призначенням циклодола, тропацина або іншиххолинолитических засобів, застосовуваних для лікування паркинсо- низма. Прирозвитку дерматитів, набряків особи й кінцівок призначаютьантиалергічні засоби або скасовують лікування. Аминазинпротипоказаний при поразках печінки (цироз, гепатит, гемолитическаяжовтяниця й ін.), бруньок (нефрит), порушенні функції даху- творнихорганів, мікседемі, що прогресують системних захворюваннях го- ловногоі спинного мозку, декомпенсированних пороках серця, тромбоем-болической хвороби, а також хворим у пізніх стадіяхбронхоектатической хвороби. Відносними протипоказаннями єжовчнокам'яна, мочекаменная хвороби, гострий пиелит, ревматизм,ревмокардит. При виразковій хворобі шлунка й дванадцятипалої кишкине слід призначати аминазин усередину (уводять внутримишечно). Непризначають аминазин (а також інші фенотиазиновие препарати) особам,находящимся в коматозному стані, у тому числі у випадках, пов'язаних зприйомом барбитуратов, алкоголю, нарко- тиків. Варто контролюватикартину крові, включаючи визначення індексу протромбіну, досліджуватифункції печінки й бруньок. Не можна застосовувати аминазин для купированияпорушення при гострих травмах мозку. Не слід призначати аминазинвагітним. Форми випуску: драже по 0,025; 0,05 і 0,1 г 2,5 % розчинв ампулах по 1; 2; 5 і 10 мол. Випускаються також таблетки аминазина по0,01 г, покри- тие оболонкою (жовтого кольору), для дітей (Tabulettaeaminazini 0,01 obductae pro infantibus) у банках по 50 штук. Зберігання:список Б. У банках темного скла, щільно закритих пробками, залитимипарафіном, у сухому, захищеному від світла місці. Драже, таблетки йампули - у захищеному від світла місці. Rp.: Dragee Aminazini 0,025 N.ЗО D. S. По 1 драже 3 рази в день після їжі Rp.: Sol. Aminazini 2,5 %1 ml D.t.d. N. 6 in аmрull. S. Для внутрім'язових ін'єкцій; розвести в5 мол 0,5 % розчину новокаїну Rp.: Sol. Aminazini 2,5 % 2 ml D.t. d.N.6 in ampull. S. Для внутрішньовенних уливань по 1-2 мол; попередньорозвести в 20 мол 5 % розчину глюкози








Ціна: -